// Наука і освіта. – 2025. – №3. – 39-46.

Світлана Симоненко,
доктор психологічних наук, професор,
професор кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5491-6637

Олена Онищенко,
аспірант кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0008-8505-2999

ТРАНСФОРМАЦІЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МОЛОДІ ПІД ВПЛИВОМ ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЇ КРИЗИ ВІЙНИ В УКРАЇНИ

У статті описано вплив екзистенційної кризи на трансформацію ціннісно-смислової сфери молоді в умовах воєнного стану в Україні. Показано, що ціннісні орієнтації виступають провідним механізмом адаптації молоді до переосмислення життєвих пріоритетів, збереження внутрішньої цілісності та готовності до невизначених умов життя. Екзистенційна криза в контексті воєнного стану є каталізатором переоцінки цілей, благ, ідеалів та життєвих прагнень, що стимулює саморозвиток, рефлексію, родинні цінності, соціальну підтримку та гостру необхідність вітальних потреб для життя людини. Дослідження охоплювало студентів різних спеціальностей та університетів.Встановлено, що молодь з конструктивним (високим) рівнем переживання екзистенційної кризи активно інтегрує цінності, пріоритети, смисли, власний пережитий досвід у подальшу життєву практику, формуючи внутрішні ресурси, що забезпечують психологічну стійкість, опори та здатність ефективно адаптуватися до зовнішніх змін.Молодь на цьому рівні демонструє високий ступінь смислотворчої активності, здатність трансформувати травматичний досвід у ресурс для власного зростання, ефективно підтримуючи баланс між індивідуальними потребами та соціальними вимогами сучасної України. У молоді з перехідним (середнім) рівнем переживання екзистенційної кризи адаптаційний потенціал зростає за наявності підтримки засобами зовнішніх ресурсів – родинних, соціальних та інституційних механізмів. На перехідному рівні відбувається поступовий синтез нових ціннісно-смислових орієнтирів, що формують основу для психологічного гомеостазу та підвищення здатності до подолання життєвих труднощів. Для деструктивного (низького) рівня проживання екзистенційної кризи характерна дефрагментація ціннісних орієнтацій, зниження смислотворчої активності, втрачаються внутрішні опори, що спричиняє внутрішню тривожність, невпевненість та складність у прийнятті рішень. Молодь із таким рівнем переживання екзистенційної кризи потребує цілеспрямованого психологічного супроводу, підтримки, що спрямована на відновлення ціннісно-смислових структур, інтеграцію життєвих цінностей і формування ресурсів для адаптації у невизначених кризових умовах життя. У статті підкреслюється, що екзистенційна криза під час воєнного стану, попри свій потенційний травмуючий ефект, може слугувати ресурсом для особистісного розвитку сучасної студентської молоді, формування нових життєвих стратегій відповідно до суворих вимог сучасності та може стати базою для психолого-педагогічних програм підтримки молоді.

ціннісно-смислові орієнтації, криза, екзистенційна криза, молодь, воєнний стан, адаптація, ресурси

1. Косьянова О. Ю. Особливості переживання криз юнацького віку в екстремальних умовах. Наука і освіта. 2024. № 2. С. 54–63. DOI: 10.24195/2414-4665-2024-2-8
2. Симоненко С. М, Грек О. М, Костюніна О. В. Опанувальна поведінка та життєстійкість в умовах бойового стресу. Наука і освіта. 2024. № 1. С. 75–80. DOI: 10.24195/2414-4665-2024-1-12
3. Франкл В. Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі / пер. з нім. О. Замойська. Харків : КСД, 2019. 160 с.
4. Фурман А. А. Психологія смисложиттєвого розвитку особистості : монографія. Тернопіль : ТНЕУ, 2017. 508 с.
5. Asieieva Y., Sytnik S., Babchuk O., Heina O., Dementieva K. Peculiarities of the mental state of student youth of Ukraine during quarantine restrictions. Amazonia Investiga. 2022. Vol. 11, № 50. P. 9–15. https://doi.org/10.34069/AI/2022.50.02.1
6. Overchuk V., Smulson M., Vdovichenko O., Maliar O., Vasuk K. Psychological assistance to the individual in situations of life crises using narrative practices. Amazonia Investiga. 2023. Vol. 12, № 63. P. 188–197. https://doi.org/10.34069/ AI/2023.63.03.17

// Наука і освіта. – 2025. – №3. –33-38.

Анатолій Массанов,
доктор психологічних наук,
професор кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1002-4941

ЕМПІРИЧНА ПЕРЕВІРКА МОДЕЛІ РОЗВИТКУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ У СПОРТСМЕНІВ

У статті представлено результати емпіричного дослідження, метою якого було перевірити модель розвитку стресостійкості висококваліфікованих спортсменів шляхом виявлення взаємозв’язків між її основними компонентами – мотиваційним, когнітивно-емоційним, поведінково-ресурсним і соціально-ресурсним рівнями. Дослідження проведено на вибірці з 50 спортсменів високої кваліфікації, які мають досвід участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Використано комплекс психодіагностичних методик: опитувальник мотивації досягнення (Т. Елерс), методику самооцінки (Т. Дембо – С. Рубінштейн), опитувальник копінг-стратегій (COPE), тест емоційного інтелекту (Н. Холл), шкалу самоконтролю (Р. Баумайстер), шкалу сприйманої соціальної підтримки (MSPSS) та шкалу стресостійкості (CD-RISC). Для статистичної обробки даних застосовано кореляційний аналіз (r-Пірсона), що дозволив визначити систему взаємозалежностей між досліджуваними змінними. Результати засвідчили, що стресостійкість спортсменів тісно пов’язана з високим рівнем самоконтролю, емоційного інтелекту, адекватною самооцінкою, мотивацією досягнення та відчуттям соціальної підтримки. Найтісніші позитивні кореляції виявлено між стресостійкістю, самоконтролем (r = 0,60), емоційним інтелектом (r = 0,55) і мотивацією досягнення (r = 0,50).Активні копінг-стратегії позитивно пов’язані з когнітивно-емоційними та соціально-ресурсними показниками, тоді як емоційно-уникальні стратегії поведінки знижують рівень стресостійкості. Отримані дані підтверджують доцільність розгляду стресостійкості спортсменів як інтегрального психологічного утворення, що формується у взаємодії внутрішніх і зовнішніх ресурсів особистості.

стресостійкість, мотивація досягнення, самооцінка, емоційний інтелект, самоконтроль, соціальна підтримка, копінг-стратегії, спортсмени, кореляційний аналіз

1. Chrétien A., Hayotte M., Vuillemin A., d’Arripe Longueville F. Resilience profiles of elite athletes and their associations with health-related behaviors, well-being, and performance: a latent profile analysis. Psychology of Sport and Exercise. 2024. Vol. 74. 102584. DOI: 10.1016/j.psychsport.2024.102689
2. Connor K. M., Davidson J. R. Development of a new resilience scale: The Connor–Davidson Resilience Scale (CD- RISC). Depression and Anxiety. 2003. Vol. 18(2). P. 76–82. DOI: 10.1002/da.10113
3. Fasey K. J., Sarkar M., Wagstaff C. R. D., Johnston J. Understanding organizational resilience in elite sport: an exploration of psychosocial processes. Psychology of Sport and Exercise. 2022. Vol. 62. Article 102236. DOI: 10.1016/j.psychsport.2022.102236.
4. Hardy L., Fletcher D. Understanding stress and resilience in sport. Sport Psychology Review. 2016. Vol. 9(2). P. 87–104.
5. Hussain T., Wang D., Li B. Psychological resilience in athletes during the COVID-19 pandemic: a qualitative insight. Acta Psychologica. 2023. Vol. 240. Article 104050. DOI: 10.1016/j.actpsy.2023.104050.
6. Kegelaers J. Are we really studying resilience in sport? A critical review of adopted methodologies. Frontiers in Psychology. 2023. Vol. 14. Article 1270887. DOI: 10.3389/fpsyg.2023.1270887.
7. Sondt N., Bernier M., Kermarrec G., Vacher P. Exploring the role of mindfulness in the stress-recovery balance: 10-Day monitoring of young BMX riders in an intensive training center during a pre-competition cycle. Psychology of Sport and Exercise. 2024. Vol. 74. https://doi.org/10.1016/j.psychsport.2024.102680

// Наука і освіта. – 2025. – №3. – 21-32.

Світлана Котенко,
аспірантка 4-го року навчання,
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,
пл. Свободи, 6, м. Харків, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0234-5021

Валерій Олефір, 
доктор психологічних наук, доцент,
завідувач кафедри загальної психології,
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,
пл. Свободи, 6, м. Харків, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3552-3277

ЕФЕКТ КОРОТКОСТРОКОВОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОГО КАПІТАЛУ УКРАЇНСЬКИХ СТУДЕНТІВ

У сучасному освітньому середовищі студенти стикаються з високими академічними, соціальними та емоційними викликами. Психологічний капітал – ресурсний конструкт, що включає самоефективність, надію, оптимізм та резильєнтність, – відіграє ключову роль у підтримці академічної залученості, зниженні стресу та профілактиці вигорання. Метою даного дослідження було оцінити ефективність короткострокової тренінгової інтервенції з розвитку психологічного капіталу серед студенток українських вищих навчальних закладів.У дослідженні взяли участь 22 студентки віком від 18 до 30 років, розподілені на експериментальну та контрольну групи. Інтервенція тривала 3,5 години та включала когнітивно-поведінкові, рефлексивні й позитивно-психологічні техніки. Вимірювання проводилися до, одразу після та через місяць після інтервенції. Психологічний капітал оцінювався за допомогою опитувальника PCQ-12.Результати повторного дисперсійного аналізу показали статистично значуще зростання надії, резильєнтності та частково самоефективності через місяць після втручання. Оптимізм демонстрував підвищення одразу після тренінгу, однак не зберігся у часі. Ефекти були відсутні в контрольній групі.Результати підтверджують ефективність короткострокових інтервенцій для розвитку більш «пластичних» компонентів ПсиКап. Отримані дані мають практичну цінність для розробки програм підтримки психологічного благополуччя студентів.

вигорання, особистісні ресурси, психологічний капітал, самоефективність, студенти, оптимізм, резильєнтність, академічне вигорання, вимоги освітнього середовища

1. Боснюк В. Ф., Олефір В. О. Взаємодія вимог освітнього середовища та особистісних ресурсів в прогнозуванні академічного вигоряння. Психологічний часопис. 2020. Т. 4, № 6. С. 169–184. URL: http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/11328
2. Олефір В., Боснюк В. Адаптація шкали психологічного капіталу (ПсиКап-12С). Insight: The Psychological Dimensions of Society. 2023. С. 50–71. DOI: 10.32999/ KSU2663-970X/2023-9-4
3. Avey J. B., Reichard R. J., Luthans F., Mha- tre K. H. Meta-analysis of the impact of positive psychological capital on employee attitudes, behaviors, and performance. Human Resource Development Quarterly. 2011. Vol. 22, No. 2. P. 127–152. https://doi.org/10.1002/hrdq.20070
4. Babinchak J. A. The impact of an intervention on the psychological capital levels of career college learners: a quasi-experimental study. Capella University, USA, 2012.
5. Bortolotti L., Antrobus M. Costs and benefits of realism and optimism. Current Opinion in Psychiatry. 2015. Vol. 28, No. 2. P. 194–198. DOI: 10.1097/YCO.0000000000000143
6. Carmona-Halty M., Salanova M., Llorens S., Schaufeli W. How Psychological Capital Mediates Between Study-Related Positive Emotions and Academic Performance. Journal of Happiness Studies. 2019. No. 20. P. 1–13. DOI: 10.1007/ s10902-018-9963-5
7. Carmona-Halty M., Schaufeli W. B., Salanova M. Good Relationships, Good Performance: The Mediating Role of Psychological Capital – A Three-Wave Study Among Students. Frontiers in Psychology. 2019. Vol. 10. P. 12–25. URL: https:// www.frontiersin.org/articles/10.3389/fpsyg.2019.00306
8. Cheung F., Tang S. K., Tang S. Psychological Capital as a Moderator Between Emotional Labor, Burnout, and Job Satisfaction Among School Teachers in China. International Journal of Stress Management. 2011. Vol. 18. P. 348–371. DOI: 10.1037/a0025787
9. Chiyangwa R., Muponya I. Investigating the Role of Optimism and Resilience on the Effect of Work Engagement on Emotional Exhaustion and Workplace Deviant Behaviors. International Journal of Scientific Research and Management (IJSRM). 2024. Vol. 12. P. 5894–5910. DOI: 10.18535/ijsrm/ v12i02.em08
10. Examining the Job Demands-Resources Model in a Sample of Korean Correctional Officers / Cho S., Noh H., Yang E., Lee J., Lee N., Schaufeli W., Lee S. Current Psychology. 2020. Vol. 39. P. 23–31. DOI: 10.1007/ s12144-020-00620-8
11. Chue K., Lim M. Optimism and perseverance: Exami- ning interrelations with test anxiety and academic achievement. Social Sciences & Humanities Open. 2024. DOI: 10.1016/j.ssaho.2024.101196
12. Cohen J. Statistical power analysis for the behavioral sciences. 2nd ed. Hillsdale, NJ : Lawrence Erlbaum Associates, 1988. 474 p.
13. De Meza D., Dawson C. Neither an Optimist Nor a Pessimist Be: Mistaken Expectations Lower Well-Being. Personality and Social Psychology Bulletin. 2021. Vol. 47, No. 4. P. 540–550. https://doi.org/10.1177/0146167220934577
14. Demerouti E., Van Eeuwijk E., Snelder M., Wild U. Assessing the effects of a “personal effectiveness” training on psychological capital, assertiveness and self-awareness using self-other agreement. Career Development International. 2011. Vol. 16, No. 1. P. 60–81. https:// doi.org/10.1108/13620431111107810
15. Fontes A. Psychological Capital Promotion in Universities. European Journal of Public Health. 2024. Vol. 34, Suppl 3. DOI: 10.1093/eurpub/ckae144.2267
16. Gebregergis W. T., Kovács K. E., Csukonyi C. The Effect of Psychological Capital on Academic Success of College Students Mediated Through Student Engagement. Central European Journal of Educational Research. 2024. Vol. 6, No. 1. P. 64–80. https://doi.org/10.37441/cejer/2024/6/1/14187
17. Griffith J. N. The influence of pre-training positive psychological capital development on training motivation. University of Nebraska, Lincoln, USA, 2010.
18. Hargrove M. B. Antecedents and outcomes associated with the individual stress response. University of Texas, Arlington, USA, 2012.
19. Heikkila R., Finch J., Waters A. M., Farrell L. J. Preliminary effectiveness of a brief school-based HERO intervention: Improving the wellbeing of final-year adolescent female students. Child Psychiatry and Human Development. 2023. Advance online publication. DOI: 10.1007/ s10578-023-01629-3
20. Hodges T. D. An experimental study of the impact of psychological capital on performance, engagement, and the contagion effect. University of Nebraska, Lincoln, USA, 2010.
21. Horan K. Burnout and Psychological Capital in Baccalaureate Nursing Students Enrolled in Clinical Rotations. Seton Hall University Dissertations and Theses (ETDs). 2022. No. 2996. URL: https://scholarship.shu.edu/dissertations/2996
22. Ji W. You. The relationship among college students’ psychological capital, learning empowerment, and engagement. Learning and Individual Differences. 2016. Vol. 49. P. 17–24. DOI: 10.1016/j.lindif.2016.05.001
23. Kugler S., Kuonath A., Mausz I., Frey D. The Role and Development of Psychological Capital in the Context of Academia. International Journal of Applied Positive Psychology. 2025. DOI: 10.1007/s41042-025-00230-4
24. Lesener T., Pleiss L. S., Gusy B., Wolter C. The Study Demands-Resources Framework: An Empirical Introduction. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2020. Vol. 17, No. 14. P. 5183. DOI: 10.3390/ijerph17145183
25. Li X. et al. Psychological Capital and Academic Out- comes: Systematic Review of 43 Studies. Journal of Educational Psychology. 2023. Vol. 78, No. 2. P. 123–145.
26. Lupsa D., Virga D., Maricutoiu L., Rusu A. Increasing Psychological Capital: A Pre-Registered Meta-Analysis of Controlled Interventions. Applied Psychology. 2019. Vol. 69. P. 1506–1556. DOI: 10.1111/apps.12219
27. Luthans F., Youssef C., Avolio B. Psychological capital: Developing the human competitive edge. New York : Oxford University Press, 2007. 250 p.
28. Luthans F. Psychological capital: Implications for HRD, retrospective analysis, and future directions. Human Resource Development Quarterly. 2012. Vol. 23, No. 1. P. 1–8. https://doi.org/10.1002/hrdq.21119
29. Luthans F., Youssef-Morgan C. M. Psychological capital and beyond. Oxford : Oxford University Press, 2017. https://doi.org/10.1093/oso/9780199316483.001.0001
30. Luthans F., Avey J. B., Patera J. L. Experimental analysis of a web-based training intervention to develop positive psychological capital. Academy of Management Learning & Education. 2008. Vol. 7, No. 2. P. 209–221. https://doi.org/10.5465/amle.2008.32712618
31. Luthans F., Avolio B. J., Avey J. B., Norman S. M. Positive psychological capital: Measurement and relationship with performance and satisfaction. Personnel Psychology. 2007. Vol. 60, No. 3. P. 541–572. https://doi.org/10.1111/j.1744-6570.2007.00083.x
32. Madigan D., Curran T. Does burnout affect academic achievement? A meta-analysis of over 100,000 students. Educational Psychology Review. 2021. Vol. 33, No. 1. P. 1–28. DOI: 10.1007/s10648-020-09533-1
33. Manesh N. E., Shibani K. A. Effects of Ellis rational emotive behavior therapy on promotion of psycho- logical cap ital. Psychological Research. 2018. Vol. 20, No. 2. P. 78–94.
34. Rambau L. Academic anxiety and a micro-online intervention for enhancing psychological capital: Unpublished master’s thesis. University of the Witwatersrand, 2022. URL: https://wiredspace.wits.ac.za/items/e3f90f14-0a36-4d7b-9746-c9af3deee035/full
35. Martínez I., Youssef-Morgan C., Chambel M., Marques-Pinto A. Antecedents of academic performance of university students: Academic engagement and psychological capital. Educational Psychology. 2019. Vol. 39, No. 8. P. 134–145.
36. Nabais A. R., Chambel M. J., Carvalho V. S. Unravelling time in higher education: Exploring the mediating role of psychological capital in burnout and academic engagement. Education Sciences. 2024. Vol. 14, No. 6. P. 663. DOI: 10.3390/educsci14060663
37. Newman A., Ucbasaran D., Zhu F., Hirst G. Psychological capital: A review and synthesis. Journal of Organizational Behavior. 2014. Vol. 35. P. 120–138.
38. O’Reilly A. Developing psychological capital in a student population. Dublin Business School, Department of Psychology, 2016. 72 p. URL: https://esource.dbs.ie/server/api/core/bitstreams/068d1bc4-c71e-482b-a357-2cccfc64abd5/content
39. Penza A. et al. Linking Work Events with Work Engagement: Mediating Role of Emotions and Moderating Role of Psychological Capital. Polish Psychological Bulletin. 2024. DOI: 10.24425/ppb.2023.148848
40. Rew L., Powell T., Brown A., Becker H., Slesnick N. An intervention to enhance psychological capital and health outcomes in homeless female youths. Western Journal of Nursing Research. 2017. Vol. 39, No. 3. P. 356–373. https://doi.org/10.1177/0193945916658861
41. Riolli L. Psychological Capital as a Buffer to Student Stress. Psychology. 2012. No. 3. P. 1202–1207. DOI: 10.4236/ psych.2012.312A178
42. Salanova M., Ortega-Maldonado A. Psychological Capital Development in Organizations: An Integrative Review of Evidence-Based Intervention Programs. The Cambridge Handbook of Workplace Well-Being. 2019. DOI: 10.1007/978-3-030-20020-6_4
43. Saleem M. S., Isha A. S. N., Yusop Y. M., Awan M. I., Naji G. M. A. The Role of Psychological Capital and Work Engagement in Enhancing Construction Workers’ Safety Behavior. Frontiers in Public Health. 2022. Vol. 10. Article 810145. DOI: 10.3389/fpubh.2022.810145
44. Satija P., Kaur J. Does Psychological Capital Pave the Way for Academic Adjustment – Evidence from Business School Students. Journal of Strategic Human Resource Management. 2019. Vol. 8, No. 3. P. 53–62.
45. Shepperd J. A., Waters E., Weinstein N. D., Klein W. M. A Primer on Unrealistic Optimism. Current Directions in Psychological Science. 2015. Vol. 24, No. 3. P. 232–237. DOI: 10.1177/0963721414568341
46. Siu O., Jiang X. Psychological Capital Among University Students: Relationships with Study Engagement and Intrinsic Motivation. Journal of Happiness Studies. 2013. Vol. 15. P. 979–994. DOI: 10.1007/s10902-013-9459-2
47. Solms L., Heuvel M., Nevicka B., Homan A. Be a hero, be your own best friend: A self-compassion-based PsyCap intervention improves PhD students’ well-being. Higher Education. 2024. Vol. 89. P. 969–999. DOI: 10.1007/ s10734-024-01257-3
48. Van Wingerden J., Bakker A. B., Derks D. A test of a job demands-resources intervention. Journal of Managerial Psychology. 2016. Vol. 31, No. 3. P. 686–701. https://doi.org/10.1108/JMP-03-2014-0086

// Наука і освіта. – 2025. – №3. – 14-20.

Олена Косьянова,
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9532-9981

Тетяна Лазоренко, 
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
https://orcid.org/0000-0002-0416-4104

Ганна Козлова,
здобувач ступеня Магістр 053 Психологія
кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ПСИХОЛОГІЧНІ КОРЕЛЯТИ ПЕРЕЖИВАННЯ НЕПОПРАВНОЇ ВТРАТИ: ЕМПІРИЧНИЙ АНАЛІЗ

Статтю присвячено аналізу психологічних корелятів переживання непоправної втрати. Актуальність дослідження полягає у необхідності розуміння психологічних особливостей горювання та розробленні ефективних методик підтримки осіб, які пережили невиправну втрату. Особливо це важливо в умовах військових конфліктів, коли втрата близьких людей супроводжується підвищеним рівнем стресу і травматизації. Мета статті – емпірично дослідити кореляційні взаємозв’язки між суб’єктивним сприйняттям стресу, оцінкою впливу травматичної події та копінг-поведінкою в осіб, які переживають горе. З цією метою було застосовано три психологічні методики: Шкалу сприйнятого стресу (PSS- 10), Шкалу оцінки впливу травматичної події (IES-R) та методику «Копінг-поведінка у стресових ситуаціях» (CISS).Емпіричне дослідження з вибіркою з 35 респондентів (осіб, які пережили втрату родича, друга або знайомого) показало, що рівень суб’єктивного стресу статистично значимо пов’язаний з інтенсивністю посттравматичних симптомів. Зокрема, чітко відображено позитивну кореляцію між суб’єктивним стресом і нав’язливими спогадами (r ≈ 0,87–0,84**) та сумарним показником ПТСР (r ≈ 0,97–0,86**). При цьому підвищений стрес асоціюється з переважанням емоційно орієнтованого копінгу і зменшенням прагматично орієнтованих стратегій вирішення проблем (від’ємна кореляція з копінгом на завдання, r ≈ -0,34*). Результати свідчать, що ступінь близькості втрати значущо впливає на профіль реагування: втрата близького родича супроводжується найвищим рівнем стресу і психотравматичних симптомів, а також домінуванням емоційного копінгу. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні потреби психотерапевтичного втручання, спрямованого на нормалізацію процесу горювання, зменшення симптомів ускладненого горя та формування гнучкого копінгу. Розроблена програма допомоги базується на сучасних когнітивно-поведінкових і екзистенційних підходах і враховує виявлені емпіричні закономірності.

непоправна втрата, горювання, сприйнятий стрес, посттравматичний стрес, копінг-поведінка, кореляційний аналіз

1. Avis K. A., Stroebe M., Schut H. Stages of grief portrayed on the internet: A systematic analysis and critical appraisal. Frontiers in Psychology. 2021. Vol. 12. Article 772696. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.772696
2. Boelen P. A., Kolchinska Y. Prolonged grief disorder: Nature, risk-factors, assessment, and cognitive-behavioural treatment. Psychosomatic Medicine and General Practice. 2022. Vol. 7, No. 2. Article e0702375. DOI: https://doi.org/10.26766/pmgp.v7i2.375
3. Bowlby J. Attachment and Loss: Vol. 3. Loss: Sadness and Depression. New York : Basic Books, 1980. 462 p.
4. Brusakova O. V., Nechytailo Y. Impact of occupation and war losses on mental health and the subjective well-being of civilians: On the example of residents of Kharkiv and Kharkiv region under the conditions of full-scale invasion of Russia in Ukraine. European Socio-Legal & Humanitarian Studies. 2024. No. 2. P. 119–135. DOI: https:// doi.org/10.61345/2 734-8873.2024.2.11
5. Cohen S., Williamson G. Perceived stress in a probability sample of the United States. The Social Psychology of Health / eds. S. Spacapan, S. Oskamp. Newbury Park, CA : Sage, 1988. P. 31–67.
6. Corr C. A. Elisabeth Kübler-Ross and the “Five Stages” model in a sampling of recent American textbooks. Omega – Journal of Death and Dying. 2020. Vol. 82, No. 2. P. 294–322. DOI: https://doi.org/10.1177/0030222818809766
7. Endler N. S., Parker J. D. A. Multidimensional assessment of coping: A critical evaluation. Journal of Personality and Social Psychology. 1990. Vol. 58, No. 5. P. 844–854. DOI: https://doi.org/10.1037/0022-3514.58.5.844
8. Friedman R., James J. W. The myth of the stages of dying, death and grief. Skeptic. 2008. Vol. 14, No. 2. P. 37–41.
9. Gillies J., Neimeyer R. A. Loss, grief, and the search for significance: Toward a model of meaning reconstruction in bereavement. Journal of Constructivist Psychology. 2006. Vol. 19, No. 1. P. 31–65. DOI: https://doi.org/10.1080/10720530500311182
10. Granek L. Grief as pathology: The evolution of grief theory in psychology from Freud to the present. History of Psychology. 2010. Vol. 13, No. 1. P. 46–73. DOI: https://doi.org/10.1037/a0016991
11. Horowitz M., Wilner N., Alvarez W. Impact of Event Scale: A measure of subjective stress. Psychosomatic Medicine. 1979. Vol. 41, No. 3. P. 209–218. DOI: https://doi.org/10.1097/00006842-197905000-00004
12. The mental health impact of the ongoing Russian-Ukrainian war 6 months after the Russian invasion of Ukraine / Kurapov A., Kalaitzaki A., Keller V., Danyliuk I., Kowatsch T. Frontiers in Psychiatry. 2023. Vol. 14. Article 1134780. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyt.2023.1134780
13. Kübler-Ross E. On Death and Dying. New York : Macmillan, 1969. 260 p.
14. Lazarus R. S., Folkman S. Stress, Appraisal, and Coping. New York : Springer Publishing Company, 1984. 456 p.
15. Neimeyer R. A. Meaning reconstruction in bereavement: Development of a research program. Death Studies. 2019. Vol. 43, No. 2. P. 79–91. DOI: https://doi.org/10.1080/07481187.2018.1456620
16. Parkes C. M. Bereavement: Studies of Grief in Adult Life. 3rd ed. London : Routledge, 1996. 271 p.
17. Stroebe M., Schut H. The dual process model of coping with bereavement: a decade on. Omega – Journal of Death and Dying. 2010. Vol. 61, No. 4. P. 273–289. DOI: https://doi.org/10.2190/OM.61.4.b
18. Associations between mental health symptoms, trauma exposure, quality of life and coping strategies in Ukrainian adults one year into the Russo-Ukrainian war / Wang S., Qi W., Vaillancourt T., Leung A. N. M., Smith P., Cénat J. M., Hou W. K. et al. Journal of Affective Disorders. 2024. Vol. 360. P. 123–134. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jad.2024.05.157